Рука моя пише, а серце диктує. Душа моя плаче, та хто її чує.

Пише вірші хлопчина,

в них розраду шукає,

жовте листя журби

він в сімнадцять збирає.

То кого ж ти, життя,

тоді любиш, плекаєш,

що страждання таким

молодим посилаєш?

 

Пише вірші хлопчина,

в них палає кохання.

Мрії в росах купаються

і згоряють признання.

Перша зустріч з коханою,

палкі перші бажання.

В нього перша любов

і ім’я їй – страждання.

 

Він мов квітка весняна,

що з-під снігу зросла

й цвітом раннім духм’яним

у мороз зацвіла.

Порятуй його, доле,

дай краплинку тепла.

Цю пелюсточку щастя

не зривай, це ж життя.

 

Не карай його, доле,

не губи перший цвіт.

Закохалася юність,

не питай, скільки літ.

Від любові до щастя

так багато доріг.

Як знайти ту, єдину,

де шукати одвіт.