Рука моя пише, а серце диктує. Душа моя плаче, та хто її чує.

П`ятниця, 29.03.2024, 08:42

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Назавжди з Богом | Реєстрація | Вхід


Назавжди з Богом нас єднає
любов і віра, і душа.
Єдина правда в цьому світі,
одвічна істина свята.



***
Як по течії річки кораблик пливе
так життя наше тихо й спокійно іде.
І лише, коли в серці тривога,
зносим руки і взір свій до Господа Бога.

Лиш тоді в нашім серці біль й каяття,
за гріхи, за байдужість, за блудне життя.
Та Всевишній гріхи нам прощає
і нам знову і знов помагає.

О яке його серце світле й відкрите,
як уміє усіх нас Він щиро любити.
За усіх нас Він тяжко і гірко страждає
і на наше прозріння покірно чекає.

Чи побачить Він наше гірке покаяння?
Чи почує з уст наших відверте зізнання?
Чи буде наша совість спокійна і чиста?
А дорога до Бога важка і терниста.

Ми ідемо до Тебе, та падаєм часто,
світло віри то світить, то часом загасне.
Легко нам гріху й блуду піддатись,
та нелегко проснутись й з колін підніматись.

О прости нам, Всевишній, провини всі наші,
дай торкнутись устами Душі й Тіла із Чаші.
У Твій сад із долини сліз ми прийдем,
та чи лишимось там, судити не нам.


***
В Божий Храм увійшла Марія,
чиста й ніжна, мов та лелія.
Таке світле, як ангеля,
тихо й беззвучно ступало дитя.

Посеред Святого Храму
у глибокій покорі на коліна стала.
У молитві руки зняла:
«Боже, я вся Твоя».

Тихо у небі ангели співали,
долю Марії лише вони знали.
Дівчина довго молилася щиро,
чола її ніжно торкнулося Миро.

Ризи Святії до губ прикладала,
в руку священника цілувала.
Богові щирий поклін віддала
і у молитві знов руки зняла.

По щоках її сльози котились,
молитви до Бога рікою лились.
І так щоночі, і так щодня,
до Бога щиро молилась вона.

Тяжкий хрест, що нести його мала,
певне серцем вона відчувала.
Долю, що була їй Богом дана,
тихо й покірно вона прийняла.

Ця легенда, ця правда свята,
ранить душі наші й серця.
В Божий Храм усі завітаймо,
Діві Марії поклін свій віддаймо.


***
Гілочка верби ніби незамітна,
Хоч і розпускається першою вона.
Та до нас приходить знов неділя квітна
й розцвітає в кожного у руках верба.

Є у нас традиція, звичай є такий,
У цей день ідуть усі у наш Храм Святий.
Всі несуть лозиночки і старий й малий,
раз у рік буває тільки – вербний день.

Радіють й щастям світяться дорослі й діточки,
пишно прикрашають всі гілочки верби.
Свята Великодні – переддень весни,
прутики вербові й дитячі крашанки.

Гілочка вербова в день цей оживає,
її ж бо освячена вода омиває.
І цей день лозиною кожен з нас вітає
й від дотику лозиночки здоров’я прибуває.

Гілочки вербові для нас, мов оберіг,
шану гілочці верби кожен з нас зберіг.
Паска вже Свята ступає на поріг,
Великодні Свята святкуєм кожен рік.


***
Щаслива твоя доля чи сумна,
життя стежина довга і вузька.
Та пам’ятай ніхто крім тебе
її не пройде й хрест твій не візьме на себе.

Коли душа в гордині – ти пригнись,
коли політ високий – зупинись.
Подай ти руку другу й озирнися,
любити ближнього так, як себе, навчися.

Коли у когось горе – ти сумуй,
коли у когось радість – ти танцюй.
Навколо себе ще раз подивись
і Богу щиро за усіх ти помолись.

Коли болить і важко на душі,
коли тягар цей гне аж до землі.
Стань на коліна й Богу помолися
і тихо своїй долі покорися.

Не нарікай, не плач і не стогни,
а лиш до Бога погляд свій зведи.
І пам’ятай, те маєш, що даєш
і те загубиш, що в когось візьмеш.


***
Прости нас, Господи, за блудні нарікання,
пробач нас милий Боже за усе.
Прости за біль у серці та гіркі терзання,
прости, що так невміло любим ми Тебе.

До Тебе йдем ми по вузькій стежині
і часто падаєм в своїх важких гріхах.
А Ти стоїш в Голгофі на вершині,
нам руку подаєш і біль в Твоїх очах.

Слова неправди, злі наші поступки,
то колючки тернини у вінку.
А Ти стоїш, приймаєш страшні муки,
за нас Ти проливаєш кров свою святу.

Прости нас, Господи, за рани ті криваві,
пробач Ти нам за смерть таку страшну.
Прости нам грішним, гордим і лукавим,
прости і подаруй нам милість знов свою.


***
Великодня п’ятниця
завтра наступає,
Від мук страшних і від болю
Ісус помирає.

На колінах перед ним
Пречистая Мати.
Хоче серцем і душею
в сина біль забрати.

До Хреста вже прибивають
святі ноги й руки.
Материнське серце рветься
від горя й розлуки.

Покорився вже Ісус
своїй такій долі.
Мати в горі кам’яніє,
не стає їй волі.

Опустилась вже безсило
голова Ісуса.
До його розп’яття я
щиро помолюся.

На колінах перед ним
буду я стояти.
За мої гріхи прощення
буду я благати.

Це ж за мене Він терпів
і за усіх нас.
Смерть таку страшну прийняв
в Великодній час.


***
Паска Великодня, чиста плащаниця,
символ смерті Спаса і тіло Хреста.
На коліна станем, щиро помолімося,
тож за нас всіх грішних Ісус помира.

Важко помирати, світ цей покидати,
душу Спас рятує твою і мою.
А ще важче матері сина віддавати
на Хресті прийняти смерть таку страшну.

Та здригнулось небо, відкрилась завіса,
Райськії ворота і квітучий сад.
За страшнії  муки, за прикуті руки,
для Хреста Ісуса все відкрилось враз.

Воскресіння світле, Воскресіння чисте,
Ісус умирає і сходить з хреста.
Гріб замурували, закаменували,
та бере Спасителя Бог на небеса.

Великодні свята, великодні дзвони,
на горі Голгофі Ісус воскреса.
Торжествує правда, закінчились муки,
веселіться, люди, радуйся, земля.

Великодні свята увесь світ святкує,
Світле Воскресіння на весь світ сія.
І у кожнім Храмі дзвони б’ють, ликують
і «Христос Воскрес» - дзвонить вся земля.


***
Є у Бога учень щирий,
це святий Юда Тадей.
Молимось до нього щиро
повсякчас і повсякдень.

Заслужив у Бога Він
великої ласки.
І тепер людей рятує,
як стає їм тяжко.

Ми до Юди помолімся,
помочі просімо.
До Ісуса, що на небі,
руки всі знесімо.

Щиро биймося у груди
із гріхів своїх.
Визволяймо свої душі
із блудних доріг.

А святий Юда Тадей
все про нас всіх знає.
І в молитві до Ісуса
щиро Він благає.

За убогих, за нужденних,
за малих сиріток.
За нещасних цього світу,
за маленьких діток.


***
Знов наступає день новий і ми,
стаємо зовсім іншими людьми.
І доброту, і щирість всім даруєм,
любові і поваги не шкодуєм.

Знов наступає день і ми ідем
і добре слово до людей несем.
Шануй ти свою Матір і Отця,
нам каже Біблія свята.

Як до людей ми ставитись умієм,
як поважаєм їх, як розумієм.
Так будуть шанувати діти нас,
так будуть цінувати люди нас.

Знов наступає день і день вчорашній
відходить й тихо, тихо гасне.
Давайте ж у любові будем жити
і для усіх людей добро творити.


***
Виростають нові знов могили
і хрести височіють сумні.
наші душі відлітають на крилах,
ми лишаємось в чорній землі.

Ми благаємо Бога, ми просим
ще прожити хоч рік, чи хоч два.
Ми в риданнях безмовно голосим,
чом нам випала доля така.

Скільки б Господа ми не благали,
та проходять наші роки.
Скільки б золота ми не зібрали,
від смерті не відкупимось ми.

Що після смерті всіх нас чекає,
куди нас стежина веде.
Душа наша птахом кудись відлітає,
а тіло в землі пропаде.

І будем ми мучитись, будем страждати,
спокою душа не знайде.
У Бога ми будем прощення благати,
та чи простить Він тебе і мене.


***
Стрітеня Господнє серцем ми приймаєм.
Світиться й не гасне Господа любов.
Тайну цього свята у душі пізнаєм.
І до Тебе, Боже, ми прийдемо знов.

Стрітеня Господнє – свято величаве.
Встрілась Божа Мати з Ісусом Хрестом.
Встрілась і назавжди Господа прийняла.
І молилась щиро під його Хрестом.

Ця молитва щира за тебе й за мене.
За спасіння серця нашого й душі.
Всю свою дорогу ми йдемо до Тебе.
Все життя своє віддаєм Тобі.

Стрітення Господнє – наша зустріч з Богом.
Нас віра Хрестова за собою веде.
А Господь нас кличе, стоїть під порогом.
І на нас із вами милосердно жде.


***
Моліться всі люди, щиро моліться,
хай Ваша молитва від серця лиш йде.
До Божого Храму завжди, Ви горніться,
то ж щира молитва спасіння несе.

І хай буде важко, хай сил вже не стане,
Ви думку, зітхання до Бога зішліть.
Любити усіх нас Бог не перестане,
лиш до його ніг молитви ви кладіть.

Лиш тільки просіть всі помочі в Бога,
лиш тільки моліться до серця його.
І стане легкою терниста дорога
і в добрії вчинки обернеться зло.

Моліться й спішіть у гріхах сповідатись,
спішіть Ви до Господа руки знести.
І серцем й душею лиш Богу віддатись,
тоді на прощення заслужити Ви.

Вам Юда Тадей допоможе молитись,
й Всевишній почує усі молитви.
Лиш тільки навчіться Ви Богу коритись
і з вірою в серці живіть усі Ви.


***
Спасителю милий, спасителю любий,
по стежці вузенькій до Тебе я йду.
до Тебе молюся і руки я зношу,
спаси, милий Боже, Ти душу мою.

Навчи нас любити, навчи чесно жити
і Божую ласку у серці нести.
Навчи нас по правді людей всіх судити
і з вірою в Бога до церкви іти.

Всевишній наш Боже, Тебе щиро молим,
за маму, за тата, за брата й сестру.
Молись Ти за вбогих, молись за багатих,
врятуй милий Боже малу сироту.

Пройшов за нас, Боже, Ти Хресну дорогу,
лилась за нас грішних Твоя Свята кров.
До серця Святого, до Божого Храму,
до Тебе в молитві прийдем знов і знов.


***
Відчиняються двері, відкриваються вікна,
починається піст.
Я стою на порозі і прямую до світла.
Що з собою приніс?

Чи гіркі покаяння, чи відверті зізнання,
Боже милий прости.
Мою душу замучили вічні страждання,
я у вічності тьми.

О Всевишній мій Боже, Тебе щиро благаю,
мою сповідь прийми.
Я до тебе по терню і наосліп ступаю,
не пускають гріхи.

У гріхах своїх каюсь і себе я цураюсь
і у Господа щиро прошу.
Свого блуду життєйського я відрікаюсь,
порятуй, Боже, душу мою.

І відкрилась завіса, сонце враз засвітило,
я відчув небеса.
Твоя сила безмежна і навіки сповнилась
Твоя воля свята.


***
Є у світі багато ще дива
і це диво, то Божа Любов.
І щасливою є та людина,
що пізнає сповна цю любов.

Я горнуся до Тебе, Ісусе,
на коліна встаю і молюсь.
Усім серцем до Тебе горнуся,
усім серцем Тобі віддаюсь.

Чуєш, Боже, Тебе я благаю,
Ти молитву почуй цю мою.
Я на Тебе, Ісусе чекаю,
своє серце Тобі віддаю.

Дзвонять дзвони і кличуть до Храму,
Ісус всіх нас до себе зове.
Я дорогу свою обираю,
Ти почуй, милий Боже, мене.

Відкривається небо і світять
зорі Божої ласки й добра.
Ми від Бога усі в цьому світі
і дорога в усіх нас одна.


***
Я йду стежиною у пекло,
слизька стежина ця моя.
Та я ступаю по ній вперто,
така вже доленька моя.

Щодень словами я своїми
стелю собі дорогу сліз.
І злими вчинками своїми,
руйную за собою міст.

Та що там міст, життя руйную,
спинись, одумайся на мить.
За вчинки всі й слова – шкодую
і совість, мов струна бринить.

Бринить струна життя і рветься
й ніякого сліду ніде.
Усе, усе зимне минеться,
та відповіді час прийде.


***
Із неба сходить ангел Божий
і світла промінь нам несе.
То Зарваницька Мати Божа
до нас в село у гості йде.

До нас сьогодні завітала
хоч мали б ми до неї йти.
І ласку Божую зіслала
на всіх людей на всі двори.

Іде по вулицях, ступає
небесна благодать пливе.
Молитви наші всі приймає
у Божий Храм всіх нас веде.

І тут у Храмі цілу нічку
буде молитися за нас.
Тож запалімо віри свічку,
прийдім до неї у цей час.

І біля Божої ікони
чуваймо люди нині всі.
Такого може вже ніколи
не буде в нашому житті.

Прийдім до неї всі покірно,
на Божу славу заспіваймо.
Складім свою молитву вірно
і до землі поклін віддаймо.

Ми хворі й змучені, бо нині
ми цілий день за нею йшли.
А Зарваницька Мати Божа
до нас іде уже роки.

Іде крізь терня наших вчинків
крізь павутиння всіх гріхів.
І день і нічку без спочинку
і молить Бога за наш гнів.

Якщо зустрів ти на дорозі
святу ікону – зупинись.
Схили ти голову в покорі
задумайся і помолись.

Тож Зарваницька Мати Божа
тебе сама тепер встрічає
торкнись до неї – допоможе
твої гріхи вона приймає.

І молиться за нас всіх грішних
і прощення у Бога просить
життя все, вчинки, наші душі
на вівтар Вишнього приносить.

Для діточок

Форма входу

Пошук

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Ви пишите вірші?

Ви пишите вірші?
Всього відповідей: 53

Друзі сайту

Додатковий дохід

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0