***
Зайчик сонячний тихенько
заглядає в хатку.
Прокидайся ти швиденько,
починай зарядку.
Спорт – здоровя, ти це знай,
так що не лінися.
Личко гарно умивай,
сонечку всміхнися.
На сніданок бутерброд
вже давно готовий.
Розкривай широко рот,
він смачний і кльовий.
Ти забув про гребінець,
він тебе чекає.
А з портфеля олівець
смішно виглядає.
Ще подушка на дивані
гопачок танцює.
І чомусь водичка в крані
річечку малює.
Зубки чистити біленькі
треба пам’ятати.
І в садочок вже скоренько
можна поспішати.
Світлі вікна, чистий клас,
все неначе казка.
І садочок кличе вас:
-заходіть, будь-ласка.
Хочуть діточки швиденько
дорослими стати.
Та їм казочку маленьку
треба розказати.
У їдальні на столі
плакала тарілка.
Її ложка на вікні,
а у ложці дірка.
А горнятко похилилось,
щось собі бурмоче.
-Моє вушко загубилось,
хто ж мене захоче?
А біленьке полотенце
гірко заридапо.
-Замазурою назавжди,
я тепер вже стало.
Полетіла манна каша
у глухий куток.
-Загубила мене Маша
і у мене шок.
А Михайлик в роздівалці
весело стрибає.
Його шапочка на лавці
сльози витирає.
-Непотрібна я нікому,
хоч на дворі сніг.
Я побігла би до дому,
та немає ніг.
Плачуть шкафчики – полички
погубили черевички.
А нечемнії малята
поламали всі дверцята.
Коврик каже: – ну чому
цілий день я у снігу
Я ж старався, прибирався ,
а телер весь завалявся.
Вушка порвані в зайчат,
не впізнати ведмежат.
Кольорові олівці
чомусь пишуть по стіні.
Табуретка без ноги,
іграшка без голови.
Зошити пом’яті всі,
фантики лежать в куті.
Ось така сумна картина,
називається – дитина.
Ось такий сумний рядочок
і зовуть його – садочок.
Хто жиє тут – відгадай,
серед них себе впізнай.
Пильно,пильно подивися,
може , ти тут загубився.
Може, книжка твоя плаче,
може, загубився мячик.
Може, шибка і не збилась,
може, все це лиш наснилось?
Чи наснилося , чи ні,
та повірте ви мені.
М’ячики, стільці, шкафи
мають серце теж своє.
Сняться їм чарівні сни,
вони слухають казки.
Плакати,сміятись вміють,
лиш сказати не посміють.
Ось така коротка казка,
прочитайте всі ,будь – ласка.
Будьте чемними, малятка,
а за це вам – шоколадка.
А за це в рожевих снах
попливете на хмарках.
Помандруєте в світи,
де з цукерочок супи.
Дітки чемні і хороші,
казочка ця не за гроші.
Так що зайчиків ловіть
і у сни нові спішіть.
Зайчик сонячний тихенько
заглядає в хатку.
Прокидайся ти швиденько,
починай зарядку.
Спорт – здоровя, ти це знай,
так що не лінися.
Личко гарно умивай,
сонечку всміхнися.
На сніданок бутерброд
вже давно готовий.
Розкривай широко рот,
він смачний і кльовий.
Ти забув про гребінець,
він тебе чекає.
А з портфеля олівець
смішно виглядає.
Ще подушка на дивані
гопачок танцює.
І чомусь водичка в крані
річечку малює.
Зубки чистити біленькі
треба пам’ятати.
І в садочок вже скоренько
можна поспішати.
Світлі вікна, чистий клас,
все неначе казка.
І садочок кличе вас:
-заходіть, будь-ласка.
Хочуть діточки швиденько
дорослими стати.
Та їм казочку маленьку
треба розказати.
У їдальні на столі
плакала тарілка.
Її ложка на вікні,
а у ложці дірка.
А горнятко похилилось,
щось собі бурмоче.
-Моє вушко загубилось,
хто ж мене захоче?
А біленьке полотенце
гірко заридапо.
-Замазурою назавжди,
я тепер вже стало.
Полетіла манна каша
у глухий куток.
-Загубила мене Маша
і у мене шок.
А Михайлик в роздівалці
весело стрибає.
Його шапочка на лавці
сльози витирає.
-Непотрібна я нікому,
хоч на дворі сніг.
Я побігла би до дому,
та немає ніг.
Плачуть шкафчики – полички
погубили черевички.
А нечемнії малята
поламали всі дверцята.
Коврик каже: – ну чому
цілий день я у снігу
Я ж старався, прибирався ,
а телер весь завалявся.
Вушка порвані в зайчат,
не впізнати ведмежат.
Кольорові олівці
чомусь пишуть по стіні.
Табуретка без ноги,
іграшка без голови.
Зошити пом’яті всі,
фантики лежать в куті.
Ось така сумна картина,
називається – дитина.
Ось такий сумний рядочок
і зовуть його – садочок.
Хто жиє тут – відгадай,
серед них себе впізнай.
Пильно,пильно подивися,
може , ти тут загубився.
Може, книжка твоя плаче,
може, загубився мячик.
Може, шибка і не збилась,
може, все це лиш наснилось?
Чи наснилося , чи ні,
та повірте ви мені.
М’ячики, стільці, шкафи
мають серце теж своє.
Сняться їм чарівні сни,
вони слухають казки.
Плакати,сміятись вміють,
лиш сказати не посміють.
Ось така коротка казка,
прочитайте всі ,будь – ласка.
Будьте чемними, малятка,
а за це вам – шоколадка.
А за це в рожевих снах
попливете на хмарках.
Помандруєте в світи,
де з цукерочок супи.
Дітки чемні і хороші,
казочка ця не за гроші.
Так що зайчиків ловіть
і у сни нові спішіть.
