|
Приходить осінь золотиста,
Спливають за туманом дні.
З років сплітається намисто,
Та все ж не віриться мені.
Мені не віриться, що осінь
Вже багрянить біляві коси.
Не хочеться прощатись з літом
І багряніти ніжним цвітом.
У вальсі осені кружляю,
Хоч плаче вітер тихо слізно.
І ледь не чутно я ступаю
Тобі назустріч, може й пізно.
Та все ж, тобі, чомусь я вірю,
Твоя рука така гаряча.
Мені даруєш ти надію,
Дарма, що скрипка долі плаче.
Ой осінь, осінь багряниста,
Моя подружка вірна, ніжна.
Троянда пишно-золотиста,
Любові й щастя квітка ніжна.
Так часто щастя заблукає
Й пливуть хмаринки волошкові.
Та кожен з нас в житті кохає
Й дарує доля вальс любові.
| 