***
Коли в душі дощить байдужа осінь,
Коли на серці багрянить світанок,
Коли фарбує коси сива просінь
Коли безсонні ночі зустрічають ранок.
Неначе дні вплітаються в літа,
Мої слова, слова, слова, слова.
***
Я люблю тебе життя
я люблю тебе життя
ти для мене дороге
непросте моє буття.
Скільки літ мені дано
буде холод чи тепло,
я прийму усе як є,
щастя, сльози – все моє.
А тополі шелестять,
і роки летять, летять,
їх назад не поверну,
я тебе життя люблю.
Зацвітає буйний цвіт
скільки весен, скільки літ
я беру лише добро
бережу твоє тепло.
Дякую тобі життя,
що я тут колись була
за бузковий ніжний цвіт
за вінок щасливих літ.
Тихі ночі, ясні дні
вдаль летять літа мої.
Їх уже не зупинить,
бо життя це тільки мить.
***
Необережно, о як необережно
я прожила усе своє життя.
Зробила помилок безмежно
і на душі тепер лиш каяття.
Я помилялась, падала, вставала,
ішла вперед, а там лиш пустота.
І з відчаю я вкотре оступалась,
прости мене, моє життя.
Прости за відчай, за мою зневіру,
за помилки гіркі мене ти не суди.
Лише тепер тебе, життя, я розумію,
мою необережність ти мені прости.
Коли в душі дощить байдужа осінь,
Коли на серці багрянить світанок,
Коли фарбує коси сива просінь
Коли безсонні ночі зустрічають ранок.
Неначе дні вплітаються в літа,
Мої слова, слова, слова, слова.
***
Я люблю тебе життя
я люблю тебе життя
ти для мене дороге
непросте моє буття.
Скільки літ мені дано
буде холод чи тепло,
я прийму усе як є,
щастя, сльози – все моє.
А тополі шелестять,
і роки летять, летять,
їх назад не поверну,
я тебе життя люблю.
Зацвітає буйний цвіт
скільки весен, скільки літ
я беру лише добро
бережу твоє тепло.
Дякую тобі життя,
що я тут колись була
за бузковий ніжний цвіт
за вінок щасливих літ.
Тихі ночі, ясні дні
вдаль летять літа мої.
Їх уже не зупинить,
бо життя це тільки мить.
***
Необережно, о як необережно
я прожила усе своє життя.
Зробила помилок безмежно
і на душі тепер лиш каяття.
Я помилялась, падала, вставала,
ішла вперед, а там лиш пустота.
І з відчаю я вкотре оступалась,
прости мене, моє життя.
Прости за відчай, за мою зневіру,
за помилки гіркі мене ти не суди.
Лише тепер тебе, життя, я розумію,
мою необережність ти мені прости.
